Помста
З неба сяяло сонце, снігу майже не стало, скрізь дзюркотіли струмочки і блищали розкішні калюжі. Бабуся визирнула у вікно і сказала, що доведеться їй піти з Максимком на прогулянку, бо без неї він залізе в болото по самі вуха.
Знову вдягати дівчаче пальтечко й шапочку, взувати ненависні білі черевички! Максимко муркнув, що йому не хочеться гуляти (та ще й з бабусею!), бо в нього болить голова і, мабуть, горло. Бабуся стривожилася і вже хотіла викликати лікаря, а то було б ще гірше, і Максимко відразу одужав.
Бабуся сіла на лаві біля будинку, а Максимко заходився вивертати залізного прута з отих граток, об які чистять ноги. Прут, хоча й був уже зігнутий, та не схотів вивертатися, зате затріщала й надірвалася підошва з черевичка. Максимко витяг ногу, черевичок роззявив рота. Ага, так тобі й треба! Він знову запхнув ногу за гратки й ретельніше відірвав підошву. Потім одірвав на другому, щоб обидва знали: з Максимка знущатися годі!
— Що ти накоїв? — зойкнула бабуся. — От лишенько з таким неслухняним хлопчиськом! Такі черевички пропали!
Нехай пропали, зате й Максимка більше не мордуватимуть. Він зловтішно заляскав на ганку відірваними підошвами. То було так смішно, що Сашко, Маринка та Лесик аж за живіт ухопилися. Та не сміялася бабуся.
— Не сміятись, а плакати треба! Ти розумієш, скільки людей працювало, щоб твої черевички зробити, а ти враз перевів… Ану, марш додому! Ось нехай мама прийде, знатимеш!
— Бабусю, — заквилив Максимко. — Бабусенько, я більше не буду…
— Що там — «не буду», як ти їх вже знівечив. Додому іди!
Максимко захлипав.
— Я в старих черевичках ходитиму… Ну, бабусенько…
— Біда мені з тобою. Тоді сиди тут, чекай на мене. І гляди — ні кроку звідси, чуєш?
І бабуся поїхала ліфтом на восьмий поверх по старі черевики.
Максимко покірно сів на лаву, але саме тут надбіг Рудий і запитливо глянув на Максимка: «Чи не забув мені гостинця?» Максимко, звісно, не забув і пригостив Рудого коржиком. Собака ковтнув коржик, ніби муху. Щоб потішити Рудого, Максимко скочив з лави й заляскав підошвами. Рудий здивувався, схилив набік голову, а далі розвеселився й почав гасати навколо Максимка. Сашко, Маринка та Лесик і собі стали вистрибувати. Максимко ляскав підошвами, черевички роззявляли роти, і всі вони веселилися.
Ото якби ліфт зупинився десь по дорозі з восьмого поверху і бабуся посиділа там трохи! Та ліфт, на жаль, не зупинився, й бабуся занадто швидко повернулася з сумкою — привезла старі зимові черевички. Максимко перевзувся, але зимові черевички йому були вже затісні.
— Ну що його робити? — засмутилась бабуся, і сховала до сумки білі, роззявкуваті, хоча Максимко їх просто б викинув. — Бачу, доведеться нові купувати.
І Максимко з бабусею пішли до магазину по нові.
