Чап-Чалап
Максимко заздрить Рудому
Прогулянку вигадали на те, щоб людині псувати настрій. Бо треба вмиватись, нібито хтось захворіє від посмугованих рук і плям на щоках з татової авторучки. Треба вдягати голубе пальтечко, що застібається по-дівчачому, і плетену шапочку з помпоном, і тому Максимка всі незнайомі називають дівчинкою. Звісно, пальтечко він одразу ж розстібає, а шапочку розв’язує, але найгірше те, що примушують нацупити білі рейтузи та білі черевички! Ступнеш у калюжу — і вже маєш халепу. То яка ж радість од такої прогулянки? Тільки й роботи — берегтися, щоб не завезькатись.
— Погойдайся на гойдалці, — радить бабуся. — Побігай сухими доріжками.
А гойдалка набридла, а на сухих доріжках нічого цікавого не знайдеш. Якби бабуся дозволила побігати по всій Сокорівці, може, й надибав би щось потрібне. Та хіба ж пустить…
Ото й сьогодні Максимко тупцяє чисто підметеними доріжками перед будинком, знаючи, що за ним крізь вікно пильнує бабуся. Взявся, було, копати на доріжці підземний гараж для своєї автомашини і таки викопав би, та на нього відразу ж нагримав сердитий дядько комендант, який ніколи не розуміє тебе. От і гуляй!
Максимко ображено зітхає і заздро дивиться на рудого кудлатого собаку, що никає поміж будинків, шукаючи собі поживи. Цей собака — нічий. Інших собак, великих і маленьких, виводять на повідцях, а то й у намордниках. їм теж, либонь, не солодко, бо хазяї нікуди самих не пускають, а тільки водять — таких вгодованих, лискучих, і таких нещасливих. Ті собаки на повідцях теж, мабуть, заздрять Рудому, хоча він бруднющий і худий, зате його ніхто не прив’язує до себе.
Максимко сідає під остогидлим грибком, а вільний босий пес бреде, незважаючи на калюжі, з костомахою в зубах. А що йому? Його ж не взули у білі черевички, його ніхто не сваритиме, що забрьохався. Правда, собаку всі проганяють, а надто сердитий комендант, але Рудий не журиться. По всій Сокорівці немає жодної огорожі, хіба що біля школи та дитячого садка. Зате є ресторан та їдальня, там поживу можна знайти. Ось і зараз добув собі костомаху.
Максимко сидить під грибком на сухій лаві і заздрить Рудому. Він ще дужче ненавидить свої білі черевички: над усе гірша неволя!
