Які бувають сни

Вони бувають різні: веселі й сумні, довгі й короткі. Інколи навіть страшні. А часто й не пригадаєш які, ніби нічого й не снилося.

Та цієї ночі сон був надзвичайний: Максимкові приснилися чарівні чобітки. Яскраво-блискучі, червоні, вони весело притупували й пританцьовували, дзвінко хлюпотіли по воді. А води було скрізь багато, бо сніг майже всенький станув, і ноги у тих чобітках були зовсім сухі. Можна було не боятись ні бабусі, ні мами: чого їх боятися, ноги ж сухісінькі!

І ще чобітки вміли так прудко бігати, що Максимко завиграшки міг кого завгодно перегнати. Навіть сердитий дядько комендант, хоч як гнався, але наздогнати Максимка не зміг.

Чобітки були не лише гарні й прудкі, вони ще вміли розмовляти! З такими не пропадеш і не занудишся. Правого звали — Чап, лівого — Чалап, вони були рідні брати.

І от, саме в ту хвилину, коли Чап умовляв Максимка побігти праворуч, де глибша калюжа, а Чалап — ліворуч, де риють чудову канаву, Максимко прокинувся. Така досада — прокинутися у найцікавішу хвилину!

Він заплющив очі — може, знову зустрінеться з чарівними чобітками, і навіть задрімав, і навіть заснув, але побачив не чобітки, а свого лютого недруга, з яким ворогує вже чотири дні, — хижого пилососа. Той безсоромний пилосос проковтнув і не віддав розкішну, золотаво-рожеву пір’їну. Такої пір’їни ніхто з Максимкових приятелів не мав, бо вона виросла на заморському птахові, і Максимко виміняв її у своєї двоюрідної сестри Наталки за майже нового пухнастого ведмедика. Від такого сну була одна рада — прокинутись.

Поснідавши, Максимко зазирнув до темної комірчини, де стояв пилосос, і показав йому кулака. Пилосос погрозливо мовчав, але Максимко вже тямив, що те мовчання нічого доброго не віщує. Досить бабусі або мамі ввімкнути пилососа в електричну розетку, той відразу ж загуде бридким голосом і намагатиметься завдати Максимкові нової шкоди. Така в нього вдача.