Врятувала
Сталося це зовсім несподівано. Тихим березневим вечором я прогулювався алеєю парку. У свої плескаті груди втягував якомога більше весняного повітря. Думав про те, що сьогодні, на свято жінок, приємно було б якійсь жінці чимось прислужитися. Ось, припустимо, якби до дівчини причепився хуліган. А я тут як тут. Сказав би: «Геть, покидьку! Не смій чіпати кращу і слабшу половину нашого суспільства!»
Вона мені дякує. А я скромно: «На моєму місці так вчинив би кожен мужчина!»
Вона каже: «Ви справжній лицар». І цілує мене…
Раптом роздуми мої перервав гундосий голос:
— Ей! Геркулес! Ану зніми свої «куранти» і віддай дяді!
Я сполохано підвів очі. Мені заступив дорогу в півтора раза вищий і трохи ширший за мене тип. На червоній його пиці шрамами виписана вся біографія.
Мене кинуло в холодний піт. Я пропищав:
— Мі-лі-ці-я!..
Тип навіть не здригнувся.
І тут сталося несподіване. Підійшла така собі кругленька симпатична дівчина у формі лейтенанта міліції. Тип не встиг оглянутись, як лежав на землі. Тоді так само блискавично зірвався і помчав геть.
Я стояв приголомшений. Щось намагався сказати.
Дівчина запитала:
— Може, хоч слово скажете?
Я озирнувся перелякано на всі боки.
— Скажу, коли прийду трохи до тями…
Дівчина взяла мене під руку. Мовила:
— Та не тремтіть так. Він уже сюди не повернеться.
Коли ми вийшли з парку, вона пожартувала:
— Ось, бачите, вийшло, як у тій пісні: «Виведь мене, козаченьку, з гаю…»
Тут я вже трохи посміливішав:
— Дякую! Ви справжній лицар!.. Вітаю вас із святом жінки!.. Я… Хотів би вам чимось віддячити… Ну, хоча б запросити вас у кіно… Звуть мене Вітя?.. Ви мене не бійтеся…
Вона посміхнулася:
Дякую за поздоровлення. А мене звуть Катрусею… Якщо ви самі боїтеся йти у кіно, то я можу за компанію…
Відтоді ми зустрічалися. А рівно через рік, на Восьме березня, всі мешканці нашого будинку переполошились.
І з квартири в квартиру передавалося:
— Бачили? Отой Вавриків щось накоїв. Сьогодні три міліцейські машини за ним приїхали. І всі «Волги». Певне, одразу в тюрму повезли…
Катрусю й мене того дня везли не в тюрму, а в Палац одруження.
Відтоді я переконаний, що жіночий день і чоловікам може принести щастя.
