Якби не розтулив рота…
(Майже байка)
Бобра викликали на лісовий килим.
Лев сказав:
— Слово для інформації має Ведмідь.
— Боброві було доручено відповідальну ділянку господарства — будівництво, — інформував Ведмідь.— Проте Бобер досі лапою об лапу не вдарив. А проминуло вже два місяці.
Лев докірливо подивився в очі Бобру:
— І не соромно?
Бобер опустив очі долу. Розтули рота, скажи всю правду — виженуть.
Бобер скромно мовчав.
Громада вирішила: «Враховуючи правильне розуміння Бобром критики, обмежитися зауваженням…»
За кілька місяців Бобра знову викликали на лісовий килим. Інформував знову Ведмідь:
— Бобер досі не зробив відповідних висновків. Будівництво у лісі не просунулося ні на крок…
Боброві довго милили шию. Били на совість. Наприкінці оголосили догану.
Бобер думав: відкрию рота — виженуть.
Мовчки почухав потилицю і на задніх лапах покинув лісовий килим…
Насувались морози.
Лев стукнув лапою по пеньку:
— Скільки це буде тягнутися? Зима на носі! Молодий, енергійний, а роботи ні на йоту…
Розтулю рота, подумав Бобер, виженуть. Краще помовчу.
Лев удруге стукнув лапою по пеньку:
— Розжирів, розлінився!..
Тут Бобер не витримав. Пан чи пропав, думає, Розтулив рота:
— Колеги…
Усі глянули на Бобра, і очі їхні зробилися круглі від здивування. У роті в Бобра не було жодного зуба…
— Як це зрозуміти? — по хвилі мовчанки спитав Лев.— Де?
— Вигризав матеріали у Головліспостачбуді…
