Погляди лунають, як музика
Хоч який хитромудрий був Робот, але без допомоги полагодити літального апарата не зумів. Коли Плугар, Жаннета і Загорський підійшли до місця аварії, він, правда, розібрав пошкоджений вузол, але, не маючи схеми, почав знову складати. Отак і товкся в замкненому колі — то розбирав, то монтував. Це якраз був той випадок, коли навіть така досконала електронна машина, як Робот, не знала, що діяти. А хіба на кожний непередбачений випадок настачиш схем?
— Покажіть, шановний, що воно тут таке, — звернувся до нього Микола.
Робот обізвався:
— Пр-рошу дати мені схему.
Пошкодження було серйозне. Удар, очевидно, пройшовся на правий передній двигун, його дюзу наче бритвою зрізало, в камері згорання відчахнуло випуклий бік.
— Полетимо на трьох, — вказав Микола Івану Макаровичу. І до Робота: — Визначте новий центр ваги і переставте сидіння.
Доки Робот виконував це завдання, Микола взявся ліквідувати інші пошкодження. Жаннета допомагала йому, то подаючи інструмент, то підтримуючи яку-небудь деталь.
— Рацію полагоджу в ракеті, — сказав Загорський, — а шланг треба замінити зараз.
Жаннета дивилася, як він вправно працює, і подумала вголос:
— Ще, значить, не розгубили ми свого щастя.
Загорський повернув до неї своє обличчя, і погляди їхні зустрілися. На нього війнуло чимось несподівано близьким, рідним.
— Не розгубили… — повторив лагідно. — Тільки починаємо знаходити!
— Прошу зв’язати з «Кометою», — наказав Роботові Плугар.
— Слухаю, — чітко відповів Робот. — Готовий записати текст.
Плугар продиктував:
— Нехай товариш Мілько передасть на Землю: все йде нормально, дослідження провадимо згідно програми. Зібрано багату колекцію мінералів.
— Записано, — сказав Робот. — Це все?
— Усе, — відповів Плугар.
— А про глибинне місто?! — здивувався Загорський. — Про пам’ятники цивілізації селенітів?
— Це ще потребує вивчення, — спокійно відповів Плугар. І, завваживши, що до них наближається Дік, спитав у нього: — Ви щось хочете передати на Землю?
— Нічого особливого, — спокійно відповів Дік. — Те, що я знайшов, також потребує вивчення.
Як тільки почулися сигнали супутника, Робот включив свою потужну рацію:
— «Комета»! Нехай товариш Мілько…
З протокольною точністю передав не тільки те, що доручив йому Плугар, а й репліки Загорського і Діка. Слова, перетворені на електромагнітні коливання, через «Комету», а потім «Троянду» негайно досягли Землі.
Іван Макарович було подумав, що Робот має дефекти аналізатора, проте зразу ж відкинув це припущення.
Адже сумлінний секретар настроївся по схемі «Стенографія», а він не попередив, що фіксувати потрібно лише його слова.
— Дякую, електронний друже! — весело сказав Микола.
Іван Макарович і Жаннета теж усміхнулися. Тільки Дік стояв похмурий і мовчазний.