Горобці та вишня

        Глянь, глянь, летять, да їх летить чимало,
Куди оце летять з оселі Горобці?
        Дивлюсь, у сад побрались молодці.
        На Вишеньці їх геть-то насідало,
        І бенкет зараз підняли;
Цвірінькають, джеркочуть знай на Вишні
Із ранку самого до пізньої пори.
        Я простий чоловік, то й взяв собі на мислі,
        Що Вишеньці моїй предобре у саду,
        Що їй превесело, бо як край єї йду
        Або і так коли зирну у сад із хати,
        Все зволять Горобці по гілочках скакати.
Ось тиждень як не був, дивлюсь — кат його ма!
        На Вишеньці гостей нема.
Чого лишень вони літати перестали?
        Як розібрав, бодай і не казать!
        Ох! поти жевжики вчащали,
Поки всі ягоди на Вишні обдзюбали —
Тепер до бідної ніколи не летять.