Уперте гусеня
Гуска-мама проживала
при ставочку край села.
І було у гуски-мами
сім веселих гусенят.
Шість із них були строкаті,
сьоме — біле наче сніг.
— Мабуть, хворе це малятко! —
тільки й чулось од усіх.
Та його брати і сестри
мов не чули слів отих,
бо малого тільки впертість
вирізняла поміж них.
— Я літати хочу, мамо!
Нащо ж крила в мене є?!.
Понад горами й полями
тіло хай несуть моє! —
І коли брати і сестри
мовчки паслися в траві,
білий братик їм уперто
лиш про небо говорив.
То орлом хотів він бути,
то — мов сокіл в вишині.
— Ні про що не хочу й чути —
лиш політ давай мені!..
Якось біле гусенятко
лебедя почуло в сні:
— Коли хочеш ти літати,
то повір тоді мені.
Мусиш ти щодня й щоночі
тренуватися як слід.
А трудитися не схочеш —
не відправишся в політ.
Є за горами галява,
вирушай туди хутчіш.
Як дістанешся до неї,
то одразу й полетиш…—
Проказав так мудрий лебідь —
і відразу ж полетів…
А маленьке гусенятко
зразу випірнуло з снів.
І на ранок гусенятко
у важку зібралось путь,
тільки й встигло проказати:
— Гей, село, здоровим будь!
Прощавайте, мамо, сестри,
і брати, й земля моя!
Вже не долом — тільки небом
повернусь додому я!..—
Суне й суне гусенятко,
а дорога — без кінця.
і готує для малятка
сто пригод дорога ця.
Подолало першу гору,
зирк — лисиця ген біжить!..
Хоч стомилося маленьке,
та тікає — хоче жить!
Вже ось-ось лисиці паща…
Зараз — все, йому кінець…
Враз про крила пригадало,
як махне — і навпростець!
Через бескед — і за нього…
Де й подівсь лисиці слід…
Знову міряє дорогу
гусеня в манливий світ.
Аж на ранок гусенятка
вовк страшенний перестрів…
Довелося знов тікати,
пригадавши силу крил…
То біжить мале, то лине —
ще ж бо крилечка слабкі,
хоч од вовка та лисиці
врятували і такі…
Всіх пригод — не пригадати,
що зазнало гусеня.
Тільки крильця гусеняти
зможуть їх переказать.
Ось нарешті і галява,
та, якою досі снив.
«Але вмію ж я літати!» —
впертий раптом зрозумів.
Тут назустріч —лебідь білий.
— Друже любий, далебі,
шлях важкий, щоб мати крила,
ти здолав. Хвала тобі!
Що ж, тепер літай сміливо! —
малюкові мовив він,
і малий, немов ракета,
зразу в небо взяв розгін!..
Над галявою три кола
наш малий герой зробив —
і, щасливий — як ніколи,
до родини
п о л е т і в!