Страус

До Шірайської долини[1],
Де всю зиму паслись вівці.
Хай весна красна прилине! —
Грав чабаник на сопілці.

Грав, співав і знов дударив
Після довгих-довгих пауз.
Коли бачить, що в отарі
Неквапливо ходить… страус!

— Страус?! Страус! Де він взявся?
Між овець крокує маршем! —
Наш чабаник здивувався
І побіг шукати старших.

Чабани взяли на глузи:
— Може, бачив ти жирафика?!
Страус? Звідки? Ти ж у Грузії —
Не Австралія й не Африка…

А як глянули уважно —
З дива геть забули все —
Ніби той чабан, поважно
Страус вівці їм пасе!

Птах, мов кінь,
А дзьоб угору!
Впала тінь
На другу гору.
Йде собі.
Ногою дрига,
А нога —
Як та герлига!..

— Я спіймаю! — заповзявся
Тут один пастух ловити.
— Нащо він в отарі здався?!
— У село відправлю дітям.

— Ось про що подумай краще:
Діти будуть з ним гуляти
Й кинуть десь напризволяще —
Його треба годувати!

— О, побавляться на славу!
З тиждень їстиме запарку,
Потім зробим добру справу —
Віддамо до зоопарку.

Взяв пастух свою герлигу
І недовго примірявся:
Поміж вівці тихо-тихо
Він до страуса підкрався.

От герлигою вже хоче
Страуса вхопить за ногу,
Але страус враз підскочив
Швидше вітру молодого…

— Гей, коня мені подайте!
— Сам візьми, коли так хочеш!
— Птаха я спіймаю, знайте!
— Ой, дивись, в халепу вскочиш!

Чабани зареготали,
Пастухові прикро стало…

Не чекав пастух такого:
Скільки сорому набрався!..
Скочив на коня прудкого
І за страусом погнався.

«Та не буду я джигітом,
Як тебе я не спіймаю.
Здожену хоч на край світу,—
Бурмотів він,— час я маю!..»

Та куди твоїй машині
Мчався страус по долині.
Справи в пастуха погані —
Програє він у змаганні.

Кінь ухоркався, підбився
І нарешті зупинився.
Зліз пастух з коня додолу,
Сів собі на камінь голий

Та й думками перейнявся.
Що спокою не дають:
«Хоч назад не повертайся,
Хлопці ж просто засміють?..»

Раптом тут, неначе в казці,
Де не взявся вертоліт.
Налетів із-за акацій
Та й за страусом услід.

«Це ж вони стріляти вовка
Прилетіли іздаля…
Але ж страус гарний, ловкий!
Не стріляйте! Не стріляй!..»

Кинувся за вертольотом
У тривозі наш пастух.
Він гукає так пілотам —
Ледве переводить дух.

З вертольота щось упало.
Розгорнулась довга сіть.
Мить — і страуса піймали!
Приземлився вертоліт.

— Страус цей у зоопарку
Втік з майданчика свого,—
Кажуть льотчики.— Аж жарко!
Добре, що знайшли його.

Бо посходилися діти
І питають:— Страус де?

Довелось нам червоніти
І шукати цілий день!..

До отари під’їжджає
І здаля пастух гукає:

— Хлопці! Страуса спіймав я,
Хоч і мав із ним мороку.
В зоопарк здав, хай гуляє…
Добрий коник мій нівроку!

— Як же ти догнав? — питають
Чабани ловця-невдаху. —
На машині, що літає?
Зблід пастух, немов від страху:

— Вам про вертоліт відомо?!
Кажуть: — Знаємо усе!
Он летить уже додому,
Дітям страуса везе…

Тут пастух їм: — Признаюся.
Не спіймав я диво те…
Прошу, друзі, вас, пробачте!
І не гнівайтесь…
— Пусте!
Славним льотчикам завдячить,
Коли страуса побачить
Завтра тисяча дітей.