Дельфіни

Фільм знімавсь на Чорнім морі,
Де шугають хвилі скорі.
Фільм знімався про дельфінів,
Науковий, кращий з фільмів.
Ці дельфіни — справжнє диво.
Грають весело, правдиво.
Поринають, виринають.
Лиш погляньте — сальто навіть!
За м’ячем спішать охоче.
Кінокамера стрекоче.
Режисер, маестро сивий,
Примовляє: — О, які ви!
Правду кажуть, вірні друзі!
Досконалість в кожнім русі.
В бистрих вічках — розум, ласка,
Глибини морської казка…
Ось дельфін з кумедним писком
Хвилю порухом розбризкав.
Наче райдуга, на глісер
Полетів солоний бісер.
Оператор, хлопець бравий
І в вогонь — заради справи!
Відзнімає кадри смілі
Край самісінької хвилі.
Аж за борт краєчком чуба.
Акробат, дивитись любо!
Труд мистецький, шани вартий.
На вустах у хлопця жарти:
— Не лінуйтеся, дельфіни,—
Людство жде кінокартини…
Витинайте вправи хитрі
І у морі, і в повітрі!
А дельфіни хором, дружно:
— Хоч буває нам сутужно,
Для мистецтва ми не проти
Всі стихії побороти!
Раптом — хто це воду оре?
Оператор з борту — в море!
Поковзнувся, випав, тоне,
В роті щось гірке, солоне.
Не навчився змалку плавать,
Він боявсь корита навіть…
Лиш два слова:— Хлопці, гину!
І в морську зануривсь піну.
Лиш пустив він першу бульку —
Під боками стало мулько.
Два дельфіни міцно стисли
Понесли, неначе в кріслі.
Сонце в небі. Синя чайка.
Навкруги дельфінів зграйка.
На шорсткій широкій спині
Зручно й затишно людині.
Плескіт, шум. Дельфіни раді.
Плавний рух, як на параді.
Вгору носики, мов стріли.
Ось і берег. Люди стріли.
Всі радіють. Та одначе
Оператор ледь не плаче:
— Лихо! Втратив я нагоду
Цю увічнити пригоду!
Але з глісера верткого
Режисер гукнув до нього:
— Не журись! Коли ти випав
Страх мене недовго тіпав.
Рятівного взяв я круга.
Але, бачу, тягнуть друга.
Я за камеру. Знімаю!
Дива ж більшого немає.
Не зазнав ти, друже, горя.
Бо надійні діти моря.
З фільму нашого радіти
Будуть всі — дорослі й діти!