Розмова з другом

Ліс зустрів мене як друга
горлиць теплим воркуванням,
пізнім дзвоном солов’їним,
ніжним голосом зозулі,
вогким одудів гуканням,
круглим ципанням дроздів.

Ліс зустрів мене як друга
тінню від дубів крислатих,
смутком білої берези,
що дорожчий нам за радість,
кленів лапами густими,
сосен гомоном одвічним.

І до друга я звернувся
із промовою такою:
— Ти рости на втіху людям,
бережи нам світлі ріки,
що полям несуть вологу.