Зимовий вечір

Алєксандр Пушкін
Вірш

Буря небо криє млою,
Вихрить снігом де хотя.
То завиє звіриною,
То заплаче, як дитя,
То у дах — соломокрилим
Шурхом шурхає одно,
То дорожнім запізнілим
Враз загримає в вікно.

Наша хатка да похила
І смутная, і сумна.
Що ж це ти, бабуню мила.
Та й примовкла край вікна?
Чи то буря, що гуляє,
Клонить на дрімоти ці?
Чи хурчання, що кружляє,
Веретениться в руці?

Вип'єм, — юних днів нужденних
Ти ж моя подружниця,
Вип'єм з горя; де ж той келих?
Розвеселимо серця.
Заспівай же з горя, горя*
Як синиця десь жила;
Як дівчина, ясна зоря,
По водицю вранці йшла.

Буря небо криє млою,
Вихрить снігом де хотя.
То завиє звіриною,
То заплаче, як дитя.
Вип'єм, — юних днів нужденних
Ти ж моя подружниця,
Вип'єм з горя; де ж той келих?
Розвеселимо серця.

1825