Мама розповідає далі

Максимко так наплакався, що бабуся не стала картати, а навпаки — потішала. Нічого ж лихого не скоїлося, чобіток знову вдома. Тільки помити Чалапа треба було не лише зверху, а й зсередини, бо в нього набралося повно землі. Тому Чалапові довелося довго сохнути, і Максимко по обіді не зміг піти гуляти.

Зате його порадувала мама. Прийшовши з роботи й пообідавши, вона сказала, щоб Максимко слухав уважно, бо вона розповість до кінця — як роблять гумові чобітки.

Максимко приніс мамі Чапа, — мокрий Чалап і не просився: він все ще ніяк не міг прийти до тями з переляку.

— Пам’ятаєш, на чому ми закінчили? — запитала мама.

— Пам’ятаю! Чобітки наліплюють на колодку.

— Так. А потім чобіток лакують, тобто роблять таким гладеньким та блискучим, як оце твій.

— І все?

— Е ні, головне попереду. Чобітки треба стиснути і дуже-дуже нагріти.

— А чим їх стискають?

— Повітрям.

Мама жартує? Хіба ж повітрям можна тиснути? Оце б Максимко взяв та й натиснув повітрям на Сашка. А той — на Лесика… Ні, такого не буває.

— Не можна тиснути повітрям! — уперто заперечив Максимко.

— Ще й як можна! Не тільки тиснути, а й що завгодно роздушити. Ось підеш до школи, довідаєшся.

Довелося повірити, бо мама вигадувати не буде.

— А далі? Ну, натиснуть на чобіток повітрям…

— Ще й дуже гарячим!

— Таким, як окріп?

— Набагато гарячішим.

Максимкові аж дух перехопило. Нещасні Чап з Чалапом, і як вони витримали? Он Чалапа сьогодні закопали в землю, і то було страшно. А коли тебе отак припікають? Максимкові б зроду такого не витримати.

— Ой, мамо, а для чого їх так мучать?

— Бо інакше не можна: без цього чобітки не годяться. На морозі вони б тріскалися й кришилися, а в теплі ставали б липкими, до всього б прилипали.

— І до підлоги?

— Звичайно. В них не можна було б ходити. Зате по всьому вони стали міцними й гнучкими, не бояться ні спеки, ні морозу.

— Вогню теж не бояться, еге?

— Ні, сину, вогню вони все-таки бояться. Але ж ти не збираєшся ходити в них по вогнищу?

Добре, що мама попередила, а то б Максимко міг спробувати. Він згадав, як Чап з Чалапом зраділи, що зустрілися з газом, але боялися його полум’я. Вони хотіли зустріти холодний газ. Справді, досить з них, і так натерпілися.