Сонет 61

Благословляю день той, місяць, рік,
Ту пору, і годину, і хвилину.
Прекрасну ту, куди прийшов, країну
І узи ті, що лютий зір прирік.

Благословляю туги перший блік,
З яким я стрів мою любов єдину,
І лук, і стріли, що від них я гину,
Бо біль від ран до серця вже проник.

Благословенна незліченна тьма
Тих слів, що задля донни я розвіяв,
І прагнення, і сльози, і зітхання,

Благословенне це моє писання, —
Завжди на славу їй, — і думки вияв,
Що місця в нім для іншої — нема.