На дорогу йду я в самотині

* * *

На дорогу йду я в самотині;
Крем’яна в тумані путь блищить;
Тихо. Бога слухає пустиня,
І зоря з зорею гомонить.

Небеса прекрасні та безкраї!
Спить земля в промінні голубім…
Чом же серце з болю завмирає?
Жду чого? Жалію я за чим?

Мрією не тішусь я пустою,
Днів не жаль, ще більш не розцвітуть;
Я жадаю волі та спокою!
Я б хотів забутись і заснуть!

Та не тим холодним сном могили…
Я б навік заснути там хотів,
Щоб живі дрімали в серці сили,
Щоб у грудях віддих тріпотів.

Щоб крізь ніч, крізь день ясний для мене
Про кохання ніжний спів лунав,
Наді мною темний дуб зелений
Щоб схилився й листям розмовляв.

1841