Квартет

     Вигадниця Мартишка,
              Осел,
              Козел
     Та клишоногий Мишка
Затіяли Квартет заграть.

Дві скрипки, ноти, бас і альт дістали
     Й під липу в лузі посідали,
Щоб світ мистецтвом чарувать.
Ударили в смички,— ладу ж дарма шукать!
— Стій, братця, стій! — кричить їм Мавпа.— Постривайте!
Хіба заграєм так? Інакше, посідайте.

Ти з басом, Мишечко, сідай проти альта,
    Я, прима, сяду проти втори;
Тоді вже буде музика не та:,
    У танець підуть ліс і гори! —
    Знов сіли, почали Квартет;
    А діло все не йде вперед.
— Стривайте ж, я знайшов секрет,—
    Кричить Осел,— усе в нас піде ладом,
          Як поряд сядем!—
Послухали Осла, поважно сіли вряд;
    А все-таки Квартет не йде на лад.
Ще гірше, ніж раніш, пішли між ними чвари
                 І свари.
        Кому і як сідать.
Припало Солов’ю якраз там пролітать.
До нього всі вдались, як до свого спасіння:
    — Будь ласка,— мовили, — таж наберись терпіння,
Допоможи Квартет улаштувать,
І ноти й інструмент зуміли ми дістать,
          Скажи лиш, як сідать!
— Щоб буть музикою, потрібне тут уміння
Та трохи тонших би ушей,—
Їм одмовляє Соловей,—
Тож, як сідати — сварки марні,
Бо з вас музики незугарні.