Клен ти мій безлистий, клен обледенілий…

***

Клен ти мій безлистий, клен обледенілий,
Що стоїш зігнувшись в заметілі білій?

Може, щось побачив досі невідоме?
Й ніби погуляти вийшов ти із дому.

І, мов сторож п’яний, став біля дороги,
У снігу втопився, приморозив ногу.

Ах, щокрок і в мене також спотикання,
Не дійду додому з дружнього гуляння.

Там сосну побачив, там вербу примітив
І співав їм пісню під пургу про літо.

Сам собі здавався я таким же кленом,
Тільки не безлистим, а щосил зеленим.

Й одурівши сп’яну, я під хуртовину
Обіймав берізку, як чужу дружину.