В усьому винна шкура
Чорт сидів на зборах. Розпач краяв йому серце: «За що? За яку бісову маму вони так мене бештають?».
З-за столу підвівся головуючий. Оголосив:
— А зараз приступимо до розгляду персональної справи Чорта.
У кількох кутках залу хихикнули.
Головуючий вів далі:
— Тиждень тому в нашій установі стався прикрий випадок. Кинули недопалок. Згорів цілий відділ. Ми радилися і прийшли до єдиної думки, що це робота Чорта.
«Господи, яка несправедливість, — подумав Чорт.— Я вже рік тому кинув палити».
— Але ж я не палю! — обурився Чорт.
— Хе! Він не палить! — кинув хтось із президії.— А що, може, Ангел палить?
З місця підвелась прибиральниця:
— Це міг зробити тільки Чорт. Скільки з його кімнати я винесла порожніх пляшок, знає один бог…
«Та вони подуріли», — подумав Чорт.
— Я два роки вже в рот нічого не беру. У мене нирки болять. А в кімнаті я сиджу не сам. Зі мною Ангел…
— То що, ти вважаєш, Ангел п’є?! — зацитькали Чорта з усіх боків.— Ви чуєте? Ви бачите, куди він гне? Хоче спаплюжити Ангела!
— Звичайно, пожежа — це Чортова робота, — підвівся в залі ще один співробітник.— Чорт, узагалі, аморальний тип. Він вчащає до жінки Ангела.
«Ні. Вони справді божевільні, — подумав Чорт.— Ангел залицяється до моєї відьми, а з мене шерсть скубуть».
— Та ви що?! — обурювався Чорт.— Та ви знаєте, що це Ангел до моєї жінки заскакує…
Зал вибухнув реготом.
З-за столу підвівся головуючий. З іронією зауважив Чортові:
— Вибачте, ви справді дивак. Тут нема логіки. Для вас, звичайно, ваша жінка — красуня. Але все-таки вона відьма. Де ви бачили, щоб Ангел кинув ангела і бігав до відьми?
У залі знову захихикали.
— Воно справді дивно, — затинався Чорт.— Чорт його знає, як ту логіку зрозуміти. Але воно факт. Ангел таки злигався з моєю відьмою.
— Ну ось бачите, — сказав лагідно головуючий до Чорта.— Самі визнаєте…
Далі Чорта не слухали. За моральну розбещеність його хотіли вигнати з колективу. Але, зваживши, що він сам визнає свої помилки, обмежилися суворою доганою з останнім попередженням.
Приплентавши додому, Чорт написав оголошення:
«Міняю добротну, нову, велику, з густою блискучою шерстю чортячу шкуру з цінними рогами на голові і хвостом із художньою китицею на кінці на будь-яку, поношену, стареньку, потріпану, облізлу ангельську шкуру. Можна без крил і без пір’я. Аби тільки був ярлик, що вона ангельська».
