Шукаю нових друзів
Я позбувся всіх друзів. То було, Як божий день настане і до глибокої ночі: «Привіт, Женько!», «Здоров, Євгене!», «Скільки літ, скільки зим!», «Вітаю, золотце».
І раптом «золотце» зосталося саме, як Робінзон на острові.
Кількох друзів я втратив дуже просто. Позичав їм гроші. Тепер вони мене обходять десятою дорогою.
Найближчого друга позбувся тому, що віддав йому його дитину.
Якось він прийшов до мене з своєю трирічною донечкою й попросив:
— Ти все одно на бюлетені, хай коло тебе посидить. Нам із жінкою треба на пару днів гайнути до рідних.
Сиділа дитина біля мене день, сиділа другий, сиділа третій. Хоче молока — біжу по молоко, хоче «мами» — плачемо обоє.
На четвертий день кажу до жінки:
— Візьми на пару днів за свій рахунок відпустку. Бо сам я не дам ради.
Взяла жінка відпустку. Сіли вдвох біля однієї дитини.
На шостий день жінка каже:
— Давай відведемо. Може, вони вже приїхали.
Пішли. Ступили на поріг, а вони очі на нас, як лупавки:
— Що-о-о? Вже насиділися? Ото називається друзі. Ходи, Лялечко, від цих людей краще триматися далі! — смикнули за руку дитя й клацнули дверима перед нашими носами.
Ще одного друга я втратив через його жінку. Правдивіше, через те, що влаштував її на роботу.
Колись він спитав мене, чи не знаю гарної роботи для його жінки.
Я знав. Сказав.
Вона пішла. Влаштувалася.
— Жінка зачепилася. З мене — вечір у ресторані! — сказав друг.
Я відповів, що вчинив так не заради відвідин ресторану, а просто з товариських почуттів.
Наступного дня друг зустрів мене привітною усмішкою, підніс руку й вигукнув:
— Ресторан за мною! Я пам’ятаю!
Я знову став переконувати його, що вчинив так не заради відвідин ресторану…
На третій день друг знову:
— Жінка працює! Ресторан за мною.
Я знову пояснював, виправдовувався.
На десятий день те саме й на двадцятий…
Протягом місяця друг повідомляв: «Жінка працює! Ресторан за мною!»
У мене вже не було сили переконувати друга. І я спересердя сказав:
— Йди ти під три чорти з твоєю жінкою і з твоїм рестораном!..
Друг пішов. Назавжди.
До мене тільки долетіли чутки, ніби він говорив іншим:
— А ще другом називається. Кроку задаром не ступить. Знайшов якусь зачухану роботу і вже напувай його в ресторані…
