Тільки між нами

Фрося зустріла Тасю.

— Боже мій! Літ. Зим. Ти — зірка. А я ось, — вона насупилася, — ходжу, як хмара. Чоловічок мій… ідіот…

— Б’є? — стривожилась Тася.

— Ні, що ти. Навіть не лає. Ревнує до кожного стовпа. Вчора приходить: «З ким ти стояла коло магазину?» Попалив фотокарточки й листи всіх моїх знайомих. Тільки хай це буде між нами.

Тася зустріла Касю.

— Бачила Фроську. Хмара. Чоловік перехопив листа від якогось її… фотографії… Потім упіймав їх за магазином… Тільки між нами.

— Таська! Це скандал! — вигукнула Кася…— Але так їй і треба, хай не гуляє…

Кася зустріла Стасю.

— Була з Таською. Говорила про Фроську. Хмара. Зв’язалася з якимось продавцем. Чоловік піймав їх у магазині. Викликав міліцію. Сфотографували… Тільки між нами.

Стася зустріла Гасю.

— Що я тобі скажу, Гасько! Бачила Каську. їй казала Таська, що Фроська влипла, як швед під Полтавою. Зв’язалася з якимсь директором магазину, зачинилася з ним. Жінка застукала. Викликала міліцію. Сфотографували. Написали листа чоловікові. Він у відрядженні, чи що… Тільки між нами.

Фрося знову зустріла Тасю.

— Ти вся сяєш. А я ось… розтріпана ворона. Хтось наговорив моєму чоловікові, що я зв’язалася з директором ресторану і їжджу з ним по лісу. Ніби нас там упіймала міліція, але він підпоїв її, і все затихло. Боже, чого тим людям від мене треба? Чого вони мною цікавляться?.. Чоловічок зібрав манатки й каже: «Мені до мого авторитету ще бракувало тільки синьої бороди». Боже, Тасю! Невже він повірить пліткам, які хтось пустив навмисне, щоб нас розлучити.

Бідна Фрося, як вона доведе свою правоту й невинність! А втім, читачу, щоб заздрісники не раділи з Фросиного горя, хай ця історія залишиться між нами.