Ревнощі

Присвячую тим, хто ніколи не ревнує.

Ревнивий автор

Бачилося

Фільо іде з Маргариткою, своєю законною дружиною.

Маргаритка має стільки привабливих деталей, що перед ними ще може встояти погляд жодного мужчини.

Фільо перехоплює кожен погляд і краєм ока спостерігає, як на ці погляди реагує Маргаритка.

Спокійне, незалежне обличчя Маргаритки враз проясніло. Вуста розцвіли у люб’язній посмішці.

Фільо метнув погляд праворуч. Бачить збудника радості Маргаритки. Він іде навпроти. Високий, чорний. Всміхається.

Суворий погляд Філя схрещується з його усміхненим поглядом. Він одвертає голову. Прискорює крок.

— Хто він?! — строго питає Фільо Маргаритку.

— Хто?

— Той, до якого ти шкірила зуби?!

Як тобі не соромно! Це Олег. Він зі мною працює…

— Ясно…

Уявлялося

Фільо лежить на дивані. Смокче цигарку за цигаркою. Непорушно дивиться у стелю. Бачить:

Кімната, у якій працює Маргаритка. Всі вийшли на обід. Маргаритка сама. На порозі з’являється Олег. Маргаритка падає йому в обійми. Тріщать поцілунки. Він дає волю рукам.

Вона каже:

— Хтось може зайти…

Клацає защіпка англійського замка…

Фільо не витримує. Схоплюється з дивана. Голосно чеканить:

— Повія!

Маргаритка з кухні:

— Ти щось казав, Філю?

Сталося

Пізній вечір. Маргаритка має повертатися з другої зміни. Фільо стоїть у під’їзді навпроти прохідної і міркує:

«Вона знає, що я у відрядженні. Вона обов’язково буде з ним. Я висліджу. А завтра — речі в чемодан — і… Я не лопух».

На прохідній з’явилися перші робітниці. Фільо заховався у тінь. Натягнув на очі капелюха. Підняв комір. Очі — на прохідній. Вуха — на прохідній. Серце — потужний пневматичний молот.

Ще хвилина.

Секунда.

Нараз — тррах… В темноті майнув кулак,

З очей бризнули іскри.

У вухах загриміло:

— Я тобі дам підстерігати чужих жінок!..

Пояснювати не було коли. Кулак літав з швидкістю блискавки.

Пояснювати не було кому. Поруч — роз’ярений бугай.

Фільо рвонув. Філя не здогнав би найпрудкіший заєць…

Вдома здивованим «ах, що з тобою?» Філя зустріла Маргаритка.