Геть хулігана!

Проходить дуже відповідальний матч. Боротьба не на життя, а на першість з футболу. Між командами «Сатурн» і «Уран». Паси, фінти, офсайди. Суддя нервово сюркає у свисток. Стадіон стогне. Стадіон реве. Стадіон шумить. Чоловіки забувають, що поруч сидять дами й діти. Гнуть такої, що червоніє небо. Тут нема зупину. Тут немає меж. Тут футбол.

І раптом в одному місці пролунав такий пронизливий голосок:

— Суддя! Ти нехороший! Ну-ну…

Лівий сектор почув цей докір у правому. Правий — у лівому.

Баталія триває. Суддя свистить. Стадіон гуде. А голос знову:

— Суддя! Ти нехороший! Ну-ну…

Правий сектор повертає носи вліво, лівий повертає вправо.

Та не до цього. Правий крайній команди «Сатурн» блискавкою йде вперед, блискавично б’є з лівої і блискавично забиває гол. Але суддя знову свистить. Правий крайній був поза грою.

Стадіон стогне. Стадіон криє суддю всім, чим можна його словесно покрити. А з-між загального обурення вирізняється пискляве:

— Суддя! Ти нехороший!..

Тепер уже півстадіону повертається вліво, а півстадіону — вправо.

Лівий захисник «Сатурна» зупинився і нашорошив вухо. Коментатор жваво вів репортаж:

— …Отже, лівий нападаючий команди «Уран» іде по правому краю. Йому чинять шалений опір два захисники «Сатурна». Пас… Суддя, ти нехороший!.. Тьху! Щоб ти пропав!.. Вибачте!..

І замовк…

— Заберіть хулігана! — вирвався чийсь роздратований голос.— Скільки можна терпіти таке неподобство!

— Геть хулігана! Геть хулігана! — скандував стадіон.

Гру тимчасово припинили.

Міліціонер вів під руку якогось лисуватого дядю.

Стадіон супроводжував порушника свистом і лайкою.