Над річкою

Тихо над річкою в ніченьку темную.
       Спить зачарований ліс.
Ніжно шепоче хтось казку таємную.
       Сумно зітха верболіз.

Нічка розсипала зорі злотистії:
       Он вони — в річці, на дні.
Плачуть берези по той бік сріблистії,
       Стогне хтось тяжко вві сні.

Що йому мариться? Щастя улюблене?
       В хвилях зрадливих життя?
Може, то серце нудьгує загублене,
       Просить, шука вороття? —

Важко навіки минулому зникнути!..
       Нічка зітхає, мовчить.
Страшно, і сумно, і хочеться скрикнути
       Пітьму зловісну збудить.

1906