Над морем

Зорі в морі у прозорій
       Хтось розсипав у воді.
Стиха диха хвиля тиха,
Колисає, заплітає
Їх в мережки золоті.

Віє, мліє, снами мріє
       Легіт ніжний дальніх піль,
Плине, рине, в скелях гине —
У склепіннях, у каміннях
Рокіт тихий сонних хвиль…

Суми, думи в співи-шуми
       Заплете у серці ніч:
Засне, згасне щастя ясне
І в тужливих серця співах
З шумом хвиль полине пріч.

Та не в’яне — з сонцем встане
       Пісня пориву й життя:
Хто не втоне в царство сонне —
Всіх розбудить і розпудить
Мари сну і забуття!..

1914