Фабрика

В мурах, як в панцирах, упир
       П’є людські сльози, піт і кров…
Чому ж не гасне сяйво зір,
       Не мовкнуть співи про любов?!

І день, і ніч упир співа
       Врочисту пісню перемог…
Питають квіти, дерева,
       Сміється сонцем добрий Бог…

Міцні обійми дужих лаб,
       Страшні пісні потвор-машин! —
І тільки раб — прикутий раб —
       Плекає там тяжкий проклін,

Що вдарить громом в чорний мур,
       Погасить жертвенні огні
І муки праці і тортур
       Оберне в квіти і пісні!..