Книга скарг
Лежить вона, ця книга, в спеціально збудованій для неї конторці на залізничній станції. Ключ від конторки «зберігається у станційного жандарма», насправді ж ніякого ключа не потрібно, бо конторка ніколи не замикається. Розкривайте книгу і читайте:
«Шановний пане! Проба пера!?»
Під цим намальовано писок з довгим носом і ріжками. Під писком написано:
«Ти картина, я портрет, ти скотина, а я нєт. Я — морда твоя».
«Під’їжджаючи до оцієї станції і дивлячись на природу в вікно, у мене злетіла шляпа. І. Ярмонкін».
«Хто писав не знаю, а я дурень читаю».
«Залишив згадку начальник стола претензій Коловроєв».
«Приношу начальству мою скаргу на Кондуктора Кучкіна за його грубості по відношенню до моєї дружини. Дружина моя зовсім не шуміла, а навпаки, старалась щоб усе було тихо. А також і щодо жандарма Клятвіна, який мене грубо за плече взяв. Мешкання маю в маєтку Андрія Івановича Іщеєва котрий знає мою поведінку. Конторник Самолучшев».
«Нікандров соціаліст!»
«Перебуваючи під свіжим враженням обурливого вчинку… (закреслено). Проїжджаючи через цю станцію, я був обурений до глибини душі слідуючим… (закреслено). На моїх очах трапилася така обурлива подія, що малює яскравими барвами наші залізничні порядки… (далі все закреслено, крім підпису). Учень 7-го класу Курської гімназії Олексій Зудьєв».
«Чекаючи відходу поїзда, оглядав фізіогномію начальника станції і залишився нею дуже незадоволений. Оголошую про це по лінії. Безтурботний дачник».
«Я знаю хто це писав. Це писав М. Д.»
«Панове! Тельцовський шулер!»
«Жандармиха їздила вчора з буфетником Костькою за річку. Бажаємо всього кращого. Не журися, жандарме!»
«Проїжджаючи через станцію і будучи голодний в міркуванні чого б попоїсти я не міг знайти пісної страви. Диякон Духов».
«Жери, що дають»…
«Хто знайде шкіряний портсигар той пущай віддасть у касу Андрієві Єгоричу».
«Оскільки мене проганяють зі служби, начебто я пиячу, то об’являю, що всі ви мошенники і злодії. Телеграфіст Козьмодем’янський».
«Доброчесністю прикрашуйтесь».
«Катенько, я вас люблю безумно!»
«Прошу в книзі для скарг не писати сторонніх речей. За начальника станції Іванов 7-й».
«Хоч ти й сьомий, а дурень».
1884
