Рамонів батько

Рамонів батько мав лопату і копав людям криниці. А щоб викопати криницю, нічого, крім лопати, більше й не треба. Головне тут — досвід. А Рамонів батько своє діло знав. Як то кажуть, був майстром своєї справи.

Спочатку Рамон сам обходив двори й питався, кому потрібна криниця. Хлопець брав із собою дві-три пляшки води й кожному наливав покуштувати, на всі лади розхвалюючи свою воду. Мовляв, яка ж вона холодна та смачна…

Коли людям вода подобалася, батько з сином бралися до роботи.

Ще тільки на світ благословлялося, а Рамон із лозиною вже був у дворі й починав обстежувати місце. Там, де вода найближче до поверхні, лозина хилилася.

Потім приходив і сам копач.

— Тут під землею ціле озеро! — казав Рамонів батько і, щоб відкопати оте озеро, налягав на лопату.

Та згодом у селище провели водогін. Тепер копач криниць з’являвся тут дедалі рідше, а потім і зовсім перестав приходити. .

Відтоді про Рамона ми більше нічого не чули.