Не будь козою

Іде коза,
Стоїть лоза,
Густа, рясна, зелена.
«Яка краса! —
Кричить коза.—
Ця вся лоза для мене!»

І у кози
Аж дві сльози
У радощах повисли.
Тріщить лоза,
Гризе коза
І всю красу погризла.

І ти, мала,
Що в сад пішла
Ранковою порою,
Не рви квіток,
Не псуй гілок,
Не будь, мала, козою.