Каша, аби не наша

«Я люблю гречану кашу,
Рисову, пшоняну,
Ще якусь — аби не нашу,
Їсти цю не стану».

І сказала гарбузова,
Солоденька каша:
«Ну, тоді бувай здорова,
Вередо Наташо».

Покрутилась по світлиці,
Стала під віконце
Гарбузова каша в мисці,
Золота, як сонце.

Потім — скік до перелазу.
Вслід кричить Наташа:
«Почекай-но, з'їм відразу,
Ти ж уже не наша!»