Хмаринки

— Ой,— дивується Маринка.
В небі синьому хмаринки!
Ta велика, як лисиця,
Та маленька, ніби киця,
Онде синім небом блудить
Щось подібне до верблюда.
А он та, он та хмаринка
Як пухнастенька пір’їнка…
Хмарки небом пропливали
Потім тихо враз розтали.