Геометрія

Оповідання

Васька Перепелицю Піфагор мало цікавив. Треба було знати і вміти довести його теорему в класі. І все!

Більше Піфагор аж ніяк Васька Перепелицю не цікавив, а, навпаки, непокоїв його.

Та й справді. Десь там аж на острові Самосі народився якийсь там Піфагор, вигадав аж у V столітті теорему, а ти тут страждай!

А тут ще й учителька, Віра Іванівна:

— Ти, Перепелице, повтори Піфагорову теорему, та не один раз повтори, бо ось-ось екзамени! А ти не дуже, Васю, її знаєш!

Добре говорити Вірі Іванівні «повтори»! Хто вона, Віра Іванівна, центр нападу чи воротар?

Що їй, Вірі Іванівні, болить, що вчора футбольна команда з вулиці Чкалова забила команді, де грає Васько, три голи, а Васькова команда їм — ноль. 3 : 0! Жарти вам?!

Добрі мені жарти, коли капітан Васькової команди Вано Недоберідзе плакав! Чесне піонерське, отакими сльозами плакав. А потім одібрав у Миколи Семенюка, воротаря, бутси й крикнув:

— Біжи додому в шкарпетках! Партач!

— Холодно, Вано! Як я побіжу? Та й мама…

— Що холодно?! Що «мама»?! А пропускати м’ячі не холодно?! А три-ноль — теж «мама»?!

І Васькові Вано підніс під самісінький ніс кулака:

— У штангу?! Я тобі дам у штангу!

Так коли Васькові, скажіть будь ласка, робити оте саме «повторення»!

Несправедлива Віра Іванівна!

Екзамени.

Екзамени — річ серйозна. Кому хочеться дістати переекзаменовку на осінь,— ціле ж літо тоді нанівець піде.

А як іще, крий, доле, на другий рік залишишся?!

А футбол хіба річ не серйозна? Кому хочеться діставати 3:0 на користь супротивника?!

От і крутись! От і страждай!

Дехто каже, що спочатку приготуй уроки, продивись вивчене, а потім і в футбол можна.

Але це так говорять, мабуть, не футболісти. Хоч візьміть, приміром, Вано Недоберідзе, капітана футбольної команди: він і в футбол грає, і вчиться непогано. Якось він так уміє…

А у Васька так не виходить. Чому — він і сам не знає!

Однаково ж він із Вано ніби й уроки готує. Тільки Вано спочатку вивчить уроки, а потім у футбол тренується, а Васько спочатку тренується у футбол, а потім учить уроки.

А хіба це не все одно?

Сама ж Віра Іванівна каже, що від зміни місця додатків сума не змінюється.

Перед екзаменами Васько кріпко засумував.

«Доведеться, мабуть, кинути футбол», подумав він.

— Чого ти, Васю, такий сумний? — запитав його Микола Семенюк.

— Екзамени! Доведеться, мабуть, припинити футбол! За геометрію треба братися! Погано в мене, Миколо, з геометрією!

— «Пифагоровы штаны на все стороны равны»,— заспівав Семенюк.

— Ти не смійся, Миколо, тут не до сміху. Віра Іванівна сказала, що як не візьмусь за геометрію, може бути погано!

— Погано! Погано! — перекривив Васька Микола. — Що ти не знаєш, що робити? Ту ж саму Піфагорову теорему не можна хіба накреслити на долоні або на пальцях! Та й основні теореми так-сяк понамальовуємо. Я тобі допоможу!

Днів, мабуть, із сім сидів перед екзаменами Васько Перепелиця і все записував чорнильним олівцем на долонях і на обшлагах у сорочці теореми та аксіоми.

Мало не всю геометрію за допомогою Миколи посписував та понакреслював.

— Викручусь! — думав собі Васько Перепелиця.

Іде Васько Перепелиця на екзамен з геометрії. Боязко Васькові. Боязко, та проте він сам себе підбадьорює:

— Та невже ж провалюся? Все ж у мене списано.

Треба ж було Миколі взяти до школи футбольного м’яча, щоб після екзаменів зразу на майданчик і в футбола!

Раненько прийшли наші учні до школи,— екзамени ще за годину!

— А давай ударимо, Васю,— крикнув Микола й ударив по м’ячу.

Васько одбив. Підбігло ще кілька учнів. Літає м’яч по шкільному двору.

От Микола як ударить! Гарматний удар!

Васько хотів перехопити м’яча, а він його по руках я-а-ак шарахне! Васько впав, і руками в калюжу. Підхопився, як глянув на руку, так і вмер…

Руки — сині-сині, бо чорнильний олівець розлізся. Ну, такі руки хоч поодрубуй.

А головне, м’ячем поперебивало усі перпендикуляри, поперемішувало катети з гіпотенузами, а з Піфагорової теореми наробило кваші.

…Викликала Віра Іванівна Васька до дошки, взяв він білет, глянув на нього і нічого не відповів. Жодного слова не сказав Васько — немов води у рот набрав.

Подивилася Віра Іванівна на руки, похитала головою та й опустила в журналі проти прізвища Васі Перепелиці коротенький перпендикуляр — одиницю!

Про-о-опало у Васька Перепелиці літо!