Літній ранок

Вірш

Джмелі спросоння — буц! — лобами,
Попадали, ревуть в траві!
І задзвонили над джмелями
Дзвінки-дзвіночки лісові.

Повільне сонце на тумані
До проса випливло з трави,
Де на пташинім щебетанні
Тинявся малиновий дим.

Лиш сонях спав, хоча й не мусив,
І ось за те, аби він знав,
Важкий ячмінь медовим вусом
Бджолу за лапку лоскотав.

У картузах із парусини
Комбайн комбайнові гукав:
— То що скосить? Воно ж все синє’
Де льон? де небо? де ріка?