Вітер

На голих і безкраїх нивах
Вітрами трубить Листопад;
На довгих нивах,
У жовтих гривах,
Він б’ється крилами об стріхи хат,
Що привидом в степах стоять;
У жовтих гривах,
Лютує дикий Листопад.
У хуторських колодязях
Залізні цебра на гачках
Риплять;
Над цямрами в колодязях,
Залізні цебра на гачках
Риплять і сіють жах.

Бурхливий вітер вздовж ріки
Жене березові листки,
Лютує дикий Листопад;
Скажений вітер у лісах
Зриває гнізда на гіллях;
Мете холодною мітлою,
Нагонить страх.
І мов суворою зимою
Лютує вітер,
Лютує дикий Листопад.

У стайні вмить
З вікна мигтить,
Лопоче клоччям
І сурмить.
— Лютує дикий Листопаді

В левадах, між долин,
Угору — блискавками,
Униз — блискучими мацками
Махає чорний млин;
Він косить чорними руками,
Вітрами,
Повітря косить Листопад.

Навколо згорблених церков,
Прищулившись до їх дзвіниць.
Оселі з серця точать кров;
І дахи вбогих кам’яниць
Схилились ниць.
Кепкує дикий Листопад.
Хрести похмурих цвинтарів,
Мов руки мовчазних мерців,
Навік застигли над землею
Смутною, скорбною сім’єю.

Лютує дикий Листопад
Вітрами.
Чи зустрічались ви з вітрами,
На роздоріжжі ста шляхів?
Чи зустрічались ви з вітрами,
Коли росте в їх душах гнів;
Чи чули ви, як опівночі
Він з неба місяць скинуть хоче,
А темні села, повні жаху,
Ревуть, голосять з переляку,
Немов у бурю череда,
Коли прийшла біда?

На довгих нивах,
В дощах, у зливах,
Вітрами трубить Листопад.