Чернець-феодал

Ще є сини лихих баронів та князів,
Утілення пихи серед своїх ченців.

Вони — володарі монастирів похмурих,
Лунає їх ім’я, мов зойки на тортурах.

Країну всю тримав їх предок у руці;
Обитель — замок їх, а слуги їх — ченці.

Сувоями тяжкими з них спадає ряса,
Немов колись звисала з рицарів кіраса.

Вони перед собою носять хрест важкий
Велично, наче меч кривавий замашний.

Вони читають вироки з готичного амвона,
І людям проти містики немає оборони.

І їм ввижається війна і бог з вінком,
Що їх благословляє в бій своїм хрестом.

Вони є білі вартові христової ідеї,
Що геть простерлася над світом в апогеї.