Бунт

До міста, де блискає ніж гільйотин,
Де люди повстали і кличе їх дзвін, —
Туди поривається серце моє.

Вирує майдан під гучний барабан
Пекучих проклять шаленої бурі,
І чола підводяться хмурі.

На чорній дзвіниці старий циферблат
Повис серед неба, де зорі горять.
Палають в вечірнім тумані.

І кроки лунають, і відгомін чуть,
І полум’я крає густу каламуть
Над дахами темних палаців.

Для кого немає вже інших надій —
Лише вікувати в журбі навісній, —
Мовчати тут більше не можуть.

Якими шляхами майбутнє спішить,
Чи прийде на землю омріяне вмить
Під небом спокійно-жахливим?

І гнів вибухає над світом усім,
І хмари проймає погрозливий грім,
І райдуга сяє навколо.

І всюди для бідних і темних людей
Надходить хвилина, коли із грудей
Їм вирветься збурена воля.

Пора! І на сполох гукають кругом.
І вдарів нікому тепер не спинити.
Однак — чи вбитим буть, чи вбити!

Пора…