Листопад
Звелося літо, і не знать,
Як день за днем минув,
І серпень дав, що можна дать,
І вересень майнув…
Морозний вітер в гай і ліс
Подув з холодних міст
Й нещадно з дерева обніс
Червоножовтий лист.
І висне небо в ті часи,
Немов циновий дах,
І стигнуть краплі від роси.
Як сльози, на гілках.
А ти, що осені настиг,
Та просвітку не знав,
Чи хоч єдиний лист зберіг,
За котрим жалкував?
І чи хоч краплю теплих сліз
Зоставив від весни.
Щоб плакать так, як плаче ліс
За літом восени?
Джерело: Яків Щоголів. Поезії.— К., Радянський письменник, 1958.
Переглядів
1294