Діброва

Загула зеленая діброва…
   Діброва, діброва!
Все у тебе смутне: і твій гомін,
   І твоя розмова.

Загуди мені, діброво, пісню,
   Пісню, та такую,
Щоб згадав я щастя своє дітське
   Й долю молодую.

Обізвалась темная діброва:
   Козаче, козаче!
Од такої пісні жадна[1] гілка,
   Жаден лист заплаче.

Молодая безсоромна мати
   Люто проклинала
Щастя твоє дітське, долю твою бідну,
   Як тебе рожала.

Потім твоє личко біле та хороше
   Дощі обмивали,
Кучерявую головку вітри
   Буйнії чесали.

Постривай, козаче, мій козаче
   Ще тобі згадаю,
Як отруту дівчина варила
   В зеленому гаю…

Бодай же ти, темная діброво,
   Більше не гуділа,
Як ти мою головоньку бідну
   Навік засмутила!

1864