Ой діброво — темний гаю!

Ой діброво — темний гаю!
Тебе одягає
Тричі на рік…
Багатого собі батька маєш
Раз укриє тебе рясно
Зеленим покровом,—
Аж сам собі дивується
На свою діброву…
Надивившись на доненьку
Любу, молодую,
Возьме її та огорне
В ризу золотую
І сповиє дорогою
Білою габою,—
Та й спать ляже, втомившися
Турбою такою.