Запорожці у короля

Приїхали запорожці,
Короля вітають.
Король просить їх сідати,
Козаки сідають.
Сидять собі. В них жупани[1]
Все кармазинові[2],
І самі такі храбренні,
Вуса прездорові.
Задивились на ті вуса
Ляхи препогані.
«Що б їм, — кажуть, — дати їсти?
Даймо їм сметани!»
Поставили їм сметани,
Їсти припрошають,
Але наші запорожці
Разом відмовляють:
«Славная у вас сметана!..
Тілько почекайте,
А перше нам, запорожцям,
Щільник[3] меду дайте!»
Дали меду запорожцям…
Вони як поїли,
Так ті вуса прездорові
Вгору й завертіли.
Та й говорять королеві:
«Кажи, ясний пане,
Нехай тепер запорожцям
Подають сметани!».