Вогненна крапочка

Чи бачили коли ви «і»
Без крапочки на голові?
Колись-то пустотливий вітер
Шугав понад рядками літер,
І видалось йому тоді,
Що то не крапочка над «і»,
А капелюшок, що з голів
Він спритно їх зривати вмів.
Ну, то й зірвав і геть заніс
Чи то за гори, чи за ліс,
І літерка — одна з усіх —
Лишилася ні в тих ні в сих.
Їй навіть соромно іти
Поміж кузени та брати,
Бо з неї там сміється кожне,
Таке пихате та заможне,
Із крапкою на голові,
А «ї» то має їх аж дві.
Але цьому поклав кінець
Якийсь червоний олівець —
Прийшов від нього порятунок —
Вогненна крапка в подарунок,
Ну, справжнє яблучко! Ряхтить,
Аж сяє, аж палахкотить!
Те диво як рідня уздріла,
Від заздрощів аж похворіла.