Плутана казка

— Жила собі одного разу дівчинка. Звали її Жовта Шапочка.

— Ні, Червона!

— Ой, я забув. Справді, Червона, Шапочка. Покликала її мама та й каже: «Послухай, Зелена, Шапочко…»

— Та ні, Червона!

— Ой, я забув. Справді, Червона. «Піди до тітки Діоміри й занеси їй картопляне лушпиння».

— Ні. Йди до бабусі та занеси їй пиріжка.

— Ну, гаразд. Дівчинка зайшла в ліс і зустріла жирафу.

— Ти переплутав! Зустріла вовка, а не жирафу!

— І вовк її питає: «Скільки буде шість разів по вісім?»

— Зовсім не так. Вовк її запитав: «Куди йдеш?»

— Твоя правда. І Чорна, Шапочка відповіла…

— Це була Червона, Шапочка, Червона, Червона!

— Так, Червона, і вона відповіла: «Йду на базар по баклажанний соус».

— Та що ти балакаєш! Вона відповіла: «Йду до хворої бабусі, та не знаю дороги».

— Твоя правда. І кінь сказав…

— Який кінь? Це ж був вовк.

— Ай справді вовк. І він сказав: «Сідай на сімдесят п’ятий трамвай, вийди на площі Дель Дуомо, зверни праворуч, там будуть три сходинки, а біля них лежатиме одне сольдо, обійди сходинки, візьми сольдо й купи собі жувальну гумку».

— Дідусю, ти не вмієш розповідати казок. У тебе все переплутується. А жувальну гумку я хочу купити.

— Гаразд, на тобі сольдо.

І дідусь знову взявся читати газету.