Коцюбинський

Він ходив полями і гаями,
Він любив, він жив, горів, творив,
Кононівськими пройшов ланами
І зустрів він «мужика» між нив.

«Говори!» — це слово «мужикові».
«Говори!» — художнику наказ.
І страждання людське в людськім слові
Запалало тонко, як алмаз.

Він «самотній» — завжди друг людині,
Він — холодний, він — гарячий тут…
У такій прекрасній самотині
Не боятись муки і отрут!

Олексій Максимович зустріне,—
Капрі — сонце — золото — блакить…
Україно! Як такого сина
Не любити —
не благословить?

1939