В’язень

Сиджу у закові, в темниці вогкій.
Змужнілий на волі орел молодий,
Сумний мій товариш, вдаряє крилом,
Кривавий наїдок клює під вікном.

Клює він його й загляда у вікно,
Неначе зо мною намислив одно;
І поглядом кличе, і криком своїм,
І вимовить хоче: «Здіймайся, летім!

Ми вольнії птахи, пора, брат, пора!
Туди, де з-за хмари біліє гора,
Туди, де синіє морська течія,
Туди, де гуляєм лиш вітер… та я!»

1822