Поетові

Поете! не кохайсь у захваті народу.
Захоплених похвал мине хвилинний шум;
Почуєш дурнів суд, байдужий сміх наброду,
Спокійний і твердий, ти не вважай на глум.

Ти цар: живи один. Свобідний ти ізроду,
Іди, як вказує тобі свобідний ум,
Вивершуючи плід своїх любимих дум,
Не прагнучи дістать за подвиг нагороду.

Вона в тобі лише. Ти — свій найвищий суд;
Суворіше за всіх оціниш ти свій труд.
Чи ним вдоволений вибагливий художник?

Вдоволений? То хай юрба його ганьбить
І на олтар плює, де твій огонь горить,
І у дитячій грі хитає твій триножник.

1830