Художнику
Смутен і весел іду, різьбарю, в майстерню до тебе:
Гіпсу ти мислі даєш, мармур слухняний тобі.
Скільки богів і богинь, і героїв! Ось Зевс громовержець,
Ось із-під лоба зорить, дме у сопілку сатир.
Тут зачинатель Барклай, а тут довершитель Кутузов,
Тут Аполлон-ідеал, там Ніобея-печаль…
Я веселюсь. А тимчасом в юрбі мовчазливих кумирів
Смутен гуляю: бо тут Дельвіга поруч нема:
В темній могилі спочив художників друг і порадник.
Як би обняв він тебе! Як би тобою гордивсь!
1836
Переклад: А. Малишко
Оцінити
Переглядів
410