Хмара

Остання хмарина недавньої бурі,
Одна ти блукаєш у тихій зажурі,
З ясної блакиті, самотня й смутна,
Печальною тінню спадаєш одна!

Ти небо недавно кругом облягала,
А блискавка грізна тебе осявала.
І, ронячи грім в таємничій імлі,
Дощі дарувала ти спраглій землі.

Доволі, сховайся! Негода минула,
І буря промчала, й природа зітхнула,
Й тебе, коливаючи листя шумне,
З небес заспокоєних вітер жене.

1835