Чарівниця

Вірш

Моя бабуся — чарівниця.
Як тільки скаже: «Ну, лети!» —
Біжу, лечу, неначе птиця,
Вдихаю вітер висоти!

Сусід глузує: «Бабо, пташко,
Як гарно ви вчите малу!
Та на руках літати важко —
Позичте їй свою мітлу!»

А потім каже: «Дайте спокій,
Онучка ваша — то не птах.
Вона вже скоро в світ широкий
Літатиме на літаках!»

Бабуся так відповідає:
«Не псуйте ви дитя моє,
Нехай на літаках літає,
Та знає — крила й власні є.

В час наукового прогресу
Я тайну чарів зберегла.
Із жабки я роблю принцесу,
А з тебе я зроблю осла».