Жита! Пригадую…

Олександр Олесь
Вірш

Жита! Пригадую…
Як сон… дитячий, золотий…
Схиляюся і падаю на землю,
І серце біля них кладу…

О дорогі мої!

Шуміть мені забуту казку,
П’яніть мене своїм диханням,
Щоб я упився і не знав,
Де зараз я,— чи на чужині,
Чи там, ах, там, в краю коханім.