Хто зберіг любов до краю і не зрікся роду

* * *

Хто зберіг любов до краю і не зрікся роду,
Той ім’ям не вмре ніколи в спогадах народу.

Хто поїв, як струмінь, край свій і не згинув в морі,
Ой не раз того згадають влітку квіти-зорі.

Хто угледів в час безщастя сонце крізь тумани,
Той для люду рідним батьком і пророком стане.

Хто зберіг любов до краю і не зрікся роду,
Тільки той віддав всю душу, все, що зміг, народу.