Грім

Грім не сам по небу йде —
Ще й бабусеньку веде.
Та бабуся — хмара сива,
Їй самій ходить несила.
Грім же — хлопець-молодець,
Так і грає навпростець.
Через гори, через море,
Через лан, де трактор оре,
Через вулиці й двори…
Порегочує згори!
Добрим ділом веселиться:
Що бабусеньку-хмарицю
Доведе, куди їй треба,
Не покине серед неба!